Цукрова вата - символ дитинства і свята - має давню історію, яка налічує понад 600 років. За цей час цукрова вата встигла перетворитися на невід'ємний атрибут різноманітних народних гулянь і свят, набути різноманітних кольорів і дуже сильно подешевшати.
Назви цукрової вати різні на різних мовах і повністю характеризують зовнішній вигляд і походження: в Америці - "бавовняна солодкість", в Англії - "чарівна шовкова нитка", у Німеччині - "цукрова вовна", в Італії - "цукрова пряжа", у Франції - "борода дідуся", а в Ізраїлі, Індії та Греції - "волосся старої бабусі".
Уперше ці ласощі набули поширення в Італії в XV столітті. У той час солодка вата вважалася дуже дорогими ласощами, бо цукор був надбанням багатих, та й зробити такий дивовижний на ті часи продукт було вкрай складно: спеціального апарату тоді не було. Цукор плавили в каструлі, а тонкі "нитки" "витягали" за допомогою спеціальних виделок. Готову солодку вату, яка вважалася повноцінним десертом, подавали на тарілці з фруктами. Пізніше, у XVIII столітті з солодкої "пряжі" почали створювати справжні витвори мистецтва. Особливою популярністю користувалися великодні яйця з "цукрової пряжі", які прикрашалися золотими та срібними нитками з карамелі.
Перший апарат для солодкої вати був створений 1897 року Вільямом Моррісоном і Джоном Вартоном. Принцип роботи приладу досі залишається таким самим: вата виготовляється з розтопленого цукру, який виливається крізь сито на холодний металевий барабан, що обертається, а нитки збираються в грудку. Нині, завдяки великій різноманітності харчових барвників і ароматизаторів, солодка може бути приготуванні різноманітних смаків і забарвлень.
У 1920-х роках солодка вата стала загальнодоступною і з ласощів для багатіїв стала всенародною. Велика куля солодкої вати має низьку собівартість: для приготування потрібно всього 10-15 грамів цукру. Продавців цукрової вати завжди можна було знайти в місцях народних гулянь, де вони й улаштовували особливі вистави: людина, яка вправно й ефектно намотувала на паличку дивовижні білі нитки, викликала в глядачів бурхливе захоплення.
Процес приготування солодкої вати для будь-якої людини, незалежно від віку, - справжнє диво, коли з нічого з'являється величезна солодка куля. З наукового боку все просто - завдяки високій температурі цукор плавиться і стає тягучим, утворюються тонкі цукрові нитки, які намотуються на паличку.
У нашій країні солодка вата була одним із загальнодоступних ласощів. Її продавали в парках відпочинку, на вокзалах і пляжах.
Сьогодні, як і багато років тому, солодка вата - неодмінний атрибут святкових гулянь, апарати для солодкої вати встановлені в парках атракціонів, цирках і зоопарках. Всупереч поширеній думці, цукрова вата - не найшкідливіші ласощі. Порція солодкої вати - це всього дві чайні ложки цукру, які багато хто з нас кілька разів на день додає в чай. Побалувати себе цими ласощами можуть і прихильники суворих дієт, оскільки калорійність великого клубка "вати" дорівнює приблизно 30 калоріям.